Золтан Кодай

Золтан Кодай (угор. Kodály Zoltán; 16 грудня 1882, Кечкемет — 6 березня 1967, Будапешт) — угорський композитор, теоретик музики та педагог. Відзначився як автор значних духовних і оркестрових творів, а також як дослідник і популяризатор угорської народної музичної спадщини.

Із дитинства грав на скрипці, навчаючись у батька, музиканта-аматора. У 1900 році вступив на відділення мов Будапештського університету й паралельно навчався композиції у Ганса фон Кьосслера в Королівській угорській академії музики. Після завершення курсу протягом року вдосконалювався в Парижі у Шарля Відора.

З 1905 року систематично займався збиранням творів угорського народного музичного спадку, подорожуючи селами різних угорських провінцій. Починаючи з 1906 року публікував, спільно з Белою Бартоком, численні збірники народних пісень, що стало важливою складовою формування наукового підходу до фольклору та його впливу на композиторську практику.

Із 1912 року Кодай працював професором музичної академії в Будапешті. Серед його учнів були майбутні відомі діячі музичної культури, зокрема Габор Дарваш, Антал Дораті, Золтан Гардоньї, Дьюла Давід, Режьо Шугар та інші. У цей період він активно розвивав музично-теоретичні ідеї та писав праці з музичної педагогіки; разом зі своїм учнем Єньо Адамом розробив метод Кодая, особливо успішний у навчанні непрофесійних музикантів і хорових колективів.

У роки Першої світової війни Кодай спільно з Белою Бартоком працював у музичному секторі відділу преси військового міністерства Австро-Угорщини в Будапешті. У 1919 році уряд Угорської радянської республіки призначив його віцепрезидентом музичної академії, перейменованої на Вищу школу музичного мистецтва; після встановлення гортіївського режиму він був змушений тимчасово перервати педагогічну діяльність до 1921 року.

У 1942 році Кодай вийшов у відставку, отримавши звання почесного професора. Наприкінці Другої світової війни він став президентом Угорської ради мистецтв, а згодом був почесним президентом ІSME. За заслуги в галузі музичного мистецтва був відзначений нагородами Угорської Народної Республіки; у 1966 році було створено струнний квартет, названий на його честь.

Серед важливих творів композитора — «Psalmus Hungaricus» (1923) і «Budavari Te Deum» (1936), а також оркестрові композиції: сюїта з опери «Харі Янош» (1927), «Танці з Галантy» (1933), «Варіації на угорську народну пісню “Павич”» (1937) і «Концерт для оркестру» (1940). Він також створив камерні твори, зокрема «Ліричні романси» для скрипки й віолончелі (1898), «Адажіо» для віолончелі, скрипки і контрабаса (1910), сонати та сонатину для віолончелі, дует для віолончелі й скрипки, два струнні квартети, а також фортепіанні цикли «9 п’єс» op. 3 і «7 п’єс» op. 11.

Ім’я Кодая згадується і в контексті популярної культури: у фантастичному фільмі «Близькі контакти третього ступеня» йдеться про жестову мову — «послідовності Золтана Кодая», розроблені для навчання глухонімих дітей музиці. Серед публікацій, пов’язаних з його ідеями, згадується видання «Wege zur Musik» («Шляхи до музики»), опубліковане в Будапешті у видавництві Corvina Kiadó (1983).

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.